воскресенье, 18 апреля 2010 г.

5хатки

Я сегодня был в волшебном месте, где живут прекрасные люди. Они хоть и много пьют, но прекраснее людей редко где можно вот так вот просто увидеть. Это место называется "5хатки", а живёт там Фёкла, Чернов и др.

Вот само "гнездышко"... как вам? ;)



А еще, вечером стены дома, рисунки на стенах и скульптуры (их там полно, и рисунков, просто фото старое) светятся люминесцентным светом )) потрясающе и волшебно!

Подробнее о "5хатках"...

Соціально-архітектурний проект «5хатки»


5хатки – житловий комплекс із саману, побудований у Києві, на Берковецьких садах. Введенння в експлуатацію – грудень 2009 року. Архітектор – Михайло Хіміч.

Берковецькі сади розташовані на півночі від центру міста, на підвищенні, з одного боку вони оточені великим лісовим масивом Пуща-Водиця, з іншого - межують зі старовинним Берковецьким кладовищем. Грунт – супісь та суглинок, місцеві водоносні шари проходять на глибині до 15 метрів. Дані грунти в їх натуральному вигляді, без будь яких сторонніх домішок, ідеально підходять для саманного будівництва та укладання печей. Земля, вилучена з котловану фундаменту, надалі використовувалась для спорудження стін. Близько розташований ліс забезпечив будівництво деревиною (сухостой), а місцеві пилорами – стружкою. В берковецькому самані стружка є еквівалентом соломи, вона має бути достатньо крупною і не перепрілою. Ще один важливий будматеріал – пусті скляні пляшки. Ними надзвичайно швидко та легко набирається великий масив стіни. Пляшки втикаються у глину горличками донизу, вони мають велику масу та несуть на собі конструктивне навантаження. Завдяки великому об’єму повітря всередині пляшки є досконалим тепло ізолятором. По суті, саман є різновидом каркасного будівництва. Для довговічності будови потрібні капітальний фундамент і надійний дах. Будівництво розпочалося у січні 2008 року і завершилося у листопаді того ж року. Головна частина будівельних робіт, окрім оздоблення інтер’єрів, була завершена у вересні, що дозволило великій масі глини висохнути на вітрі та сонці.




Проект «5хатки» замислювався як велика глиняна пустотіла скульптура, забезпечена електрифікацією та сантехкомунікаціями, в якій можна жити. П’ять будинків (хаток)і лазня розташовані за периметром прямокутної ділянки площею 300 кв.м й утворюють всередині затишне мощене сланцем подвір’я. Зовнішній вигляд будови нагадує декоративну фортецю. Стіни пронизані множиною хаотично розташованих вікон і вмазаних у стіну склопакетів. Кожен будинок має по два поверхи, винтові сходи, кухню, санвузли, вітальню, дров’яну піч для готування їжі та обігрівання, камін, одну або декілька кімнат для відпочинку (другий поверх). Вся будова створювалась без попереднього проекту. Обриси стін та сходинок визначались на місці. Використовувались, головним чином, ручні інструменти. В якості помічників, а надалі – виконавців, запрошувались робочі низької кваліфікації, що забезпечило будівництву атмосферу легкості, імпровізації, відсутність стереотипів професійної зашореності. Застосовувались екологічно безпечні матеріали, залишки будівельних ресурсів сусідніх будівництв (бита цегла, обрізки керамічної плитки, викинуті склопакети). Особливого стилю задають велетенські триметрові склопакети броньованого скла, списані іноземною амбасадою. Таким чином, екологічність проекту «5хатки» полягає не лише у використанні екологічних матеріалів, але й у вторинному використанні будівельних ресурсів «зі смітника». Отже, автору проекту хотілося запропонувати приклад економного, бережливого, уважного ставлення до ресурсів, які оточують будівельника.






Передбачається, що у хатках проживатимуть друзі художника – автора проекту, які таким чином мають можливість здати свої квартири і мати додатковий прибуток для сім’ї. Даний проект можна назвати антикризовим, позитивним, креативним соціальним експериментом.
Житловий комплекс «5хатки» є частиною соціального проекту «Берковецьке Братство». Сімейства друзів, що живуть і поселяться у приватному секторі берковецьких садів, намагаються уникнути крайнощів побуту гуртожиткового типу з одного боку, та ізольованої квартири – з іншого. Жити екологічно правильно, мирно, у спільній праці, вивільняючи максимум часу для творчої реалізації та виховання дітей. Передбачається робота майстерень: керамічної, ручної праці, кування металу тощо. Будівництво інших саманних об’єктів – значна частина програми ББ. У будівництві беруть участь діти, сусіди, низько кваліфіковані робочі (які навчаються багатьом видам робіт на об’єкті). Мистецтво на берковці несе терапевтичну, виховну, соціально-адаптаційну функцію. Один з будинків «5хаток» - гостьовий, відкритий для тимчасових резиденцій майстрів (з родинами), які дають свої майстер класи «берковчанам». Анонси та пост-релізи таких зустрічей публікуватимуться на сайті ББ. Окрім п’яти будинків і лазні, до комплексу входять приміщення арт-кав’ярні як зони презентації, спілкування, перегляду фільмів, організації виставок тощо, а також спільна зимова та літня кухні, радіорубка, паркова для авто.



«5хатки» присвячені пам’яті видатного українського художника, архітектора Ю.І. Хіміча. На торці одного з будинків йому встановлено пам’ятник (скульптор Іван Григор’єв).

Юрій Химич (1928–2003) — видатний український майстер архітектурного пейзажу ХХ століття, художник, архітектор, дослідник та збирач української старовини, непересічний педагог.
Вивчаючи пам'ятки протягом багатьох років, Юрій Химич знайшов свій почерк, своє бачення архітектури, котре відповідає суті зображуваного предмету. Ним були створені великі цикли робіт — «Київ», «Львів», «Чернігів», «Кам'янець-Подільський», «Дерев'яне зодчество України», «Малі» міста України», «Фортеці України», «Крим». Чимало зроблено в галузі зображення інтер'єрів визначних споруд, а також у копіюванні настінних монументальних розписів (Х–ХVІІІ ст.). Архітектор за освітою, але художник за покликанням, Юрій Химич вмів передавати своє знання про архітектуру мовою образотворчого мистецтва.

Талановитий майстер архітектурного пейзажу, продовжувач традицій «Мальовничої України», Химич в своїй творчій спадщині зберіг для нащадків образи архітектурних ландшафтів, що неминуче змінюються в часі. Ці архітектурні мотиви є результатом авторського граничного узагальнення, і в той же час носять на собі відбиток того бачення архітектури «зсередини», професійної інтуїції, розуміння цінності певної споруди чи ансамблю.


P.S. А был я там по приглашению своих друзей, на мастер-классе по Закарпатской кухне, где мы учились готовить национальное блюдо "Токан"! Было потрясающе вкусно! )) Дякую Міша і Ваня!

Комментариев нет:

Отправить комментарий